Вівторок, 19 листопада 2019
Запрошуємо, Гість
Ім'я користувача: Пароль: Запам’ятати мене
  • Сторінка:
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4

ТЕМА: Улюблені притчі на замітку

Улюблені притчі на замітку 5 років 1 місяць тому #33

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Притча про сприйняття дійсності
[/b]
Жив собі в селі старий чоловік, він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, тому, що в нього був пречудовий білий кінь. Йому пропонували за коня нечувані гроші, але чоловік відповідав:
- Цей кінь для мене, не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?
Чоловік будував, але не згоджувався продавати коня. Одного ранку він не знайшов коня у стійлі. Зібралося все село і всі почали осуджувати старого:
- Ти дурний старий, - говорили йому, - ми знали, що коли небудь коня вкрадуть. Ліпше би ти його продав. Який неталан!
Старий сказав:
- Я не знаю всієї історії, я не знаю, чи пішов він, чи його вкрали. Існує факт, а все решта – судження. Ще не відомо, чи це – неталан, чи це – благословення. І хто зна, що станеться потім.
Люди засміялися, вони завжди знали, що він трішки схиблений. Через 15 днів кінь несподівано повернувся і навіть привів із собою 4 лошат. Луди знову зібралися і сказали:
- Правду казав ти, старий, не лихо це насправді, а благо.
І знову старий сказав:
- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся. Хто зна, благословення це чи ні. Ви прочитали одне слово у реченні, як ви можете судити про всю книгу?
Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало. У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат і за тиждень упав і зламав ногу. Люди казали:
- Ото невезіння. Твій єдиний син не може ходити. А він же – єдина твоя підмога. Ліпше би ти продав коня і мав би хоч гроші.
І котрий вже раз старий відповів їм:
- Ви одержимі судженням. Не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, чи горе це, чи благословення.
Так сталося, що за кілька тижнів спалахнула війна. Молодих хлопців забрали у військо. Зостався лише скалічений син старого. Всі мешканці плакали, тому, що битву було програно і майже вся молодь погинула. Люди прийшли до старого і казали:
- Ти мав рацію – це виявилося, благо. Може твій син і скалічився, але він з тобою. А наші пропали назавжди.
І знову стрий сказав:
- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії і ніхто не знає…
Насправді наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершини, але з’являється ще інша, вища. Життя – безкінечна подорож.
Бруно Ферреро «365 притч на щодень»

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 5 років 3 тижнів тому #39

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Люблю цю притчу час від часу перечитувати, вона мене спонукає до призадуми.

Насолоджуйтеся своєю кавою

Одного разу група випускників престижного університету, які зробили успішну кар’єру, відвідали свого старого професора. Під час візиту мова зайшла про роботу: випускники скаржилися на труднощі та проблеми.
Професор запропонував своїм гостям каву, пішов на кухню і повернувся з кофейником та підносом, на якому були найрізноманітніші горнятка: фарфорові, скляні, пластикові та кришталеві. Одні чашки були дорогі, а інші – не дуже.
Коли випускники розібрали горнятка, професор мовив: - Зверніть увагу, що найкрасивіші горнятка уже розібрані, а простенькі і дешеві залишилися. Це нормально, бо кожен з нас хоче для себе лише найкраще. Але саме це є джерелом ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що горнятко само по собі не робить каву смачнішою. Зазвичай воно просто дорожче, а інколи навіть приховує те, що ми п'ємо. Насправді, все, що ви хотіли, це просто випити кави, а не красиве горнятко. Але ви свідомо вибрали найкращі горнятка, а потім розглядали, кому яке дісталось.
Так само і в житті. Життя можна порівняти з кавою. А робота, гроші, становище в суспільстві - це горнятка. Це всього лише інструменти для того, щоб зробити наше життя легшим. І нещасна та людина, яка концентрує свою увагу лише на горнятках, а не насолоджується смаком самої кави.
Дуже часто найщасливіші люди - це не ті, у кого є все найкраще, а ті, які цінують усе найкраще із того, чим вони володіють, і те, що у них є.
Здається автором притчі є Бруно Ферреро

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 5 років 1 день тому #48

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Бог створив мене наполовинку
[/b]
- Скажи мені, хто тебе створив? – запитав священик маленького хлопчика.
Малий задумався на хвильку, а тоді підняв голову і сказав:
- Половину мене створив Бог.
- Як так? Що означає «половину»?
- Це означає, що Бог створив мене маленького, а рости мені потрібно самому.
«Рости самому» – життєве завдання для кожного.
Бруно Ферреро

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 5 років 1 день тому #49

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
ось такий результат власної волі та віри
Працюй над своїми талантами
[/b]
Відомий тенісист не знав, що таке поразка, бо ніколи не програвав. Усі змагання, в яких брав участь, закінчувалися його впевненою перемогою. Проте мало хто знає, що якось його спіткала невдача. Це було ще в школі. Йому не дозволили брати участь у шкільному концерті. Вчитель музики сказав, що в нього немає відповідних вокальних здібностей.
Проте хлопець не опускав рук. Він і далі ходив на репетиції хору. Його голос став усе чистішим, а слух – усе гострішим. Врешті-решт учитель дозволив йому разом з іншими хористами.
Бруно Ферреро

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 4 років 11 місяців тому #53

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Історія про пакунок з печивом
[/b][/b]
Дівчина чекала на свій рейс у великому аеропорту. Його затримали, тому довелося чекати літак протягом кількох годин. Щоб скоротити час вона купила книгу та пакет печива і сіла в крісло. Поруч з нею був порожній стілець, де лежав пакет печива, а на наступному кріслі сидів чоловік, який читав журнал. Вона зручно розташувалася на кріслі, відкрила книгу і взяла печиво. Чоловік, який сидів поруч, теж взяв печиво із цього пакету. Це дівчину дуже розгнівало, але вона нічого не сказала і продовжувала читати.
Кожного разу, коли вона брала печиво, чоловік також ласував печивом із того пакету. Ця ситуація її дратувала, але не хотіла влаштовувати скандал у переповненому аеропорту.
Коли залишилося тільки одне печиво, дівчина подумала: "Цікаво подивитися, що зробить цей чоловік?".
Так, ніби прочитавши її думки, чоловік взяв печиво, зламав його навпіл і простягнув, не піднімаючи очей. Це було межею, дівчина встала, зібрала свої речі і пішла. Пізніше, коли вона сіла в літак, полізла в сумочку, щоб дістати свої окуляри та витягла пакет із печивом. Вона раптом згадала, що поклала своє печиво в сумочку. І чоловік, якого вона вважала невігласом, ділився з нею своїм печивом, не проявляючи ні краплі гніву, просто з доброти. Їй стало так соромно і прикро через те, що не було можливості виправити свою провину.
Перш ніж гніватися задумайтесь може були неправі саме ви.
Автор невідомий

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 4 років 11 місяців тому #55

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
ЩОБ МРІЯ СТАЛА РЕАЛЬНІСТЮ…

Двоє людей ішли до своєї заповітної мрії. Їхній шлях пролягав між крутими гірськими схилами, над прірвами й був дуже небезпечним. Якось вони побачили, що дорога, якою вони простували, закінчується, упираючись у найближчий виступ скелі. Подорожні зупинилися - спантеличені й розгублені. - Далі немає шляху! Яким же я був дурнем, що пішов за своєю мрією, - подумав перший шукач. Сумнів, страх і зневіра збентежили його. Він повірив своїм очам, повернувся й пішов назад, так і не діставшись до заповітної мети. Другий шукач спочатку теж засумнівався, нерішуче зупинившись, але, на відміну від свого попутника, він не став довіряти своїм очам, а прислухався до свого серця, яке підказувало йому, що треба йти далі.
- Не може моя мрія виявитися примарною, не може серце обманювати, напевно, я щось не так сприймаю, - подумав.
Підійшовши до повороту, він вигукнув: - О, диво! Але жодного дива не було, просто, наблизившись до виступу скелі, він побачив, що дорога зовсім не дійшла кінця, а непомітно повертає за скелю, за якою її не було видно. Звернувши за скелю, він побачив невеликий відрізок шляху, який закінчувався біля наступної скелі. Дійшовши до цього глухого кута, мандрівник знову був вражений: і за схилом стежина бігла далі. Так він ішов від одного «кінця» шляху до другого, від другого до третього, від третьої до четвертого, і що далі прямував, то більше відкривався йому шлях. У його серці росли рішучість і віра у свої сили.
Для цілеспрямованого немає нічого неможливого, і все, навіть невдача й падіння, допомагає сходженню, стаючи черговим кроком до перемоги. Перший шукач так і повернувся додому, не досягши заповітної мети. Він і досі вважає свою мрію нереальною, адже власними очима бачив, що шляху далі не було, тому продовжує жити колишнім невдоволеним життям. А другий подорожній сам став провідником, який вказує шлях усім, хто прагне до своєї мрії. Він учить не боятися труднощів, невдач, помилок і падінь, бо завдяки труднощам ми стаємо дужчими, завдяки помилкам можемо відшукати істину, а завдяки невдачам і падінням - стати витривалішими.
Те, що для першого так і залишилося неможливим, нездійсненним, мрією та казкою, для другого стало реальністю. Вір своєму серцю і йди за своєю мрією, навіть коли вона тобі бачиться недосяжною й нереальною. І якщо здається, що шляху далі немає, - зроби кілька кроків, і, можливо, і ти побачиш «диво»…
Пам’ятай: від тебе залежить, чим стане твоя мрія - казкою чи реальністю!
Автор невідомий

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.
  • Сторінка:
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
Модератори: Адміністратор