Середа, 11 грудня 2019
Запрошуємо, Гість
Ім'я користувача: Пароль: Запам’ятати мене
  • Сторінка:
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4

ТЕМА: Улюблені притчі на замітку

Улюблені притчі на замітку 4 років 11 місяців тому #67

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Життя складається з дрібниць
[/b]
Одного дня чоловік йшов берегом моря і побачив хлопчика, який піднімав щось із піску і закидав у море. Чоловік підійшов ближче і побачив, що хлопчина піднімає з піску морські зірки, які оточували його з усіх боків. Здавалося, що берег був усіяний мільйонами морських зірок на багато кілометрів.
– Навіщо ти закидаєш ці зірки у воду? – запитав чоловік, коли підійшов ближче до хлопця.
– Якщо вони залишаться на березі до ранку, коли почнеться відплив, вони загинуть, – відповів хлопчик не зупиняючись.
– Але ж це просто смішно! – закричав чоловік. – Озирнись! Тут мільйони морських зірок, берег усіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку і на мить задумався. Потім кинув її у воду і сказав:
– Можливо ви праві, але саме цій зірці я змінив життя.
Людина, яка чекає можливості зробити одразу багато добра, ніколи нічого не зробить. Життя складається із дрібниць. Дуже рідко з’являється можливість зробити одразу безліч добрих справ. Істинна велич полягає в тому, щоб бути великим у дрібницях.
Бруно Ферреро

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Улюблені притчі на замітку 4 років 11 місяців тому #72

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Навчитися бачити ближнього
[/b]
Молодий успішний бізнесмен подорожував вулицею міста, їдучи надто швидко на своєму новому «Мерседесі». Він спостерігав за дітьми, які вовтузилися поміж припаркованими машинами. Раптом йому здалося, що побачив щось важливе, а тому і сповільнив швидкість. І в ту мить кусок цеглини врізався у задні двері «Мерседеса»! Розлючений водій вистрибнув із машини і схопив дитину, що стояла поруч. З силою штовхнув її до припаркованої машини, і почав кричати: «Що це означає? Що ти робиш? Ти знаєш, що цей камінь коштуватиме купу грошей твоїм батькам. Чому ти це зробив?». Розгублений хлопчина просив вибачення.
«Пане…Будь ласка, вибачте…Я кинув цеглину тому, що ніхто інший не зупинився б… » Зі сльозами на очах підліток показував на місце по ту сторону припаркованої машини. «ЦЕ мій брат – сказав хлопець – Він висунувся з-за ременя і випав зі свого інвалідного крісла, а я не можу його підняти». Схлипуючи, хлопчина продовжував говорити, прохаючи приголомшеного водія-незнайомця: «Будь ласка, пане, чи не змогли б ви допомогти мені посадити його назад у крісло?. Він сильно побився і надто важкий, щоб я сам міг його підняти». Вгамувавши свій гнів, водій намагався проковтнути комок слини, що раптово з’явився у його горлі. Задумавшись на секунду, він нагнувся і швидко підніс покаліченого хлопчину з землі, посадив у крісло. Вийняв з кишені свою дорогу хустинку й приклав до свіжих шрамів і ран на обличчі дитини.
Оглянувши потерпілого, водій впевнився, що все добре. А хлопчина сказав: «дуже дякую Вам, нехай благословить вас Бог!». Не знаходячи слів, незнайомець мовчки дивися у слід малому, що штовхав інвалідне крісло із прикутим до нього своїм братом, усе віддаляючись у бік до маленького будинку. Це був, мабуть, найдовший похід у життя незнайомця – повільне повернення до «Мерседеса». Пошкодження машини було досить помітним, але водій ніколи не прагнув зарівняти цей знак на задніх дверях. Він залишив його, щоб завжди пам’ятати цей випадок у його житті.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 4 років 11 місяців тому #73

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
«Він став одним із нас…»
[/b]
Це було у повоєнні роки в Італії. Старенький кардинал Неаполя вже не знав, що він має думати. Він багато пережив, але щоб таке! В бюро перед ним сидить молодий священик. Він просить дозволу стати бродягою! Він хоче жити на вулиці разом вуличними хлопчиськами. Кардинал не може цього збагнути. Він знає, яка ситуація в Неаполі – 200 тисяч безробітних І таких хлопців багато, вони тиняються по вулицях, бо їхні батьки без роботи і не можуть їх прогодувати. Щоб прожити вони крадуть, часом торгують наркотиками чи жебракують. Сплять в якихось закапелках. Як дикі коти, остерігаються поліції. І цей молодий священик – Маріо Борелі – хоче їм допомогти, дати їм дах над головою, хліб і хоч трохи людського тепла. Це кардинал може зрозуміти, та чому він повинен стати бродягою?
Маріо добре знає чому: «Коли я прийду до цих хлопців як священик, вони плюватимуть мені в лице. Вони страшенно недовірливі».
Кардинал відповів, що через десять днів вирішить цю справу. Прохання було задоволене. Отець Маріо йде на вулицю в лахмітті, збирає недопалені цигарки і стає одним «із вулиці». Поступово він здобуває серця цих хлопців. Незабаром він стає їхнім ватажком. Коли Маріо знайшов житло, його хлопці пішли за ним. Без нього вони вже не можуть, вони просто зачаровані ним. Цей Маріо мав у собі щось таке, чому не можна було протистояти. Вони не могли описати це словами, бо ніколи з таким не стикалися. Як вони могли знати, що це була любов?
Можливо, почувши цю розповідь нам буде легше зрозуміти, чому Бог став людиною. Він хотів стати одним із нас, щоб нас врятувати.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 4 років 11 місяців тому #74

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Притча про олівець
[/b][/b]
Перш ніж покласти олівець в коробку майстер відклав його в сторону.
«Є 5 речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам’ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки зможеш стати.
Перше: ти зможеш зробити багато речей, але лише в тому випадку ,якщо ти дозволиш Іншому тримати тебе в Його руці.
Друге6 Ти час від часу будеш переживати нелегке обточування ,але це буде необхідним, щоб стати добрим олівцем.
Третє: ти будеш здатним виправляти помилки, які ти зробиш.
Четверте: твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися усередині тебе.
І п’яте: на якій би поверхні тебе не використали, ти завжди зможеш залишити свій слід. Незалежно від твого стану, ти повинен продовжувати писати».
Олівець зрозумів і пообіцяв пам’ятати про це; він був поміщений в коробку з покликанням в серці і очікував свого часу.
І тепер, ставлячи тебе на місце олівця, хай ці слова будуть почуті тобою: завжди пам’ятай ці п’ять правил і ніколи не забувай їх, і ти станеш доброю людиною, якою тільки зможеш бути.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.

Улюблені притчі на замітку 4 років 10 місяців тому #87

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Три історії, які змушують задуматися.
1. Одного разу жителі села вирішили молитися за те, щоб пішов дощ. У день запланованого молебню всі люди зібралися разом, але тільки один хлопчик взяв з собою парасольку. Це приклад віри.
2. Коли ви підкидаєте однорічної дитини в повітрі, він сміється, бо знає, що тато піймає його. Це приклад довіри.
3. Кожну ніч, коли ми лягаємо спати, у нас немає гарантії, що на наступний ранок ми будемо живі, але ми як і раніше заводимо будильник на завтра. Це приклад надії.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Улюблені притчі на замітку 4 років 9 місяців тому #93

  • Уляна
  • Уляна аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Активний дописувач
  • Активний дописувач
  • Дописи: 41
  • Репутація: 2
  • Подяка отримана: 0
Сніданок з Богом
[/b]
Один маленький хлопчик дуже хотів зустрітися з Богом. Він знав, що туди, де живе Бог, потрібно далеко йти, тому він якось вранці наповнив свій рюкзак кексами, кількома банками з лимонадом, не сказавши мамі ні слова, відправився у подорож. Коли він проходив через парк, то побачив літню жінку. Вона сиділа в парку на лавці і дивилася на голубів. Хлопчик присів поруч, відкрив свій рюкзак і запропонував жінці кекс. Вона з вдячністю прийняла гостинець і посміхнулася хлопчикові. Її усмішка була такою чудовою, що він захотів побачити її знову, тому запропонував жінці також і лимонад, а вона знову привітно посміхнулася йому. Хлопчик був у захваті! Вони сиділи там увесь ранок, їли і посміхалися.
Хлопчик зрозумів, що мама почне хвилюватися через його відсутність і вирішив повернутися додому. Він піднявся, щоб піти, але, зробивши кілька кроків, розвернувся, побіг назад до літньої жінки і міцно її обняв, а вона подарувала йому найрадіснішу усмішку:) Коли хлопчик прийшов додому, його мама здивувалася тій радості, якою був переповнений її маленький син. Вона запитала:
– Що тебе зробило таким щасливим?
Він відповів:
– Я снідав з Богом.
Перед тим, як мама що-небудь відповіла, він додав:
– Ти знаєш, у Неї найкрасивіша посмішка в світі!
Тим часом, літня жінка, також світячись від радості, повернулася додому, а її син був здивований виразом щастя на її обличчі. Він запитав:
– Мамо, а чому ти така щаслива сьогодні?
Вона відповіла:
– У парку я їла кекси з Богом.
І перед тим, як син підбирав слова, щоб щось відповісти, вона додала:
– Знаєш, а Він набагато молодший, ніж я думала.

У кожному ближньому є Бог і якщо ми будемо дивитися очима серця, то обов'язково зможемо Його розгледіти.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Уляна.
  • Сторінка:
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
Модератори: Адміністратор