Середа, 18 вересня 2019
Запрошуємо, Гість
Ім'я користувача: Пароль: Запам’ятати мене
  • Сторінка:
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4

ТЕМА: Притчі Юлії Головчин

Притчі Юлії Головчин 3 років 2 місяців тому #152

  • Юлія Головчин
  • Юлія Головчин аватар
  • Оффлайн
  • Частий гість
  • Частий гість
  • Дописи: 21
  • Подяка отримана: 0
Мурашина недовіра
На одному пагорбі жила велика мурашина сім’я. Всі були дуже дружні між собою. Разом стягували прутики, травинки, комашок і всіляку корисну всячину. Працювали плідно. Коли комусь із членів їхньої родини була потрібна допомога, то всі залишали свою роботу і дружно дріботіли своїми ніжками на порятунок, бо розуміли, що разом – виживуть, окремо – загинуть.
Але до одної мурашки закралась підозра – нікому не вірити! Ця думка настирливо влізла в її маленьку голівку так, що Мурашка не завважила, як змінилася.
- Буду сама! – думала. – А то ще обмануть мене, вкрадуть мої травинки, винесуть усе моє майно, а ще чого доброго і нірку відберуть!
Всі йшли до праці, вона ж сиділа і стерегла своє багатство.
- Ходи з нами, – кликали – ми і тобі поможемо.
- Ага – подумала Мурашка - недовірка – Я піду помагати, а все добро залишу без нагляду! Не піду!
Мурашки трудилися цілими днями.
- Їжа закінчилася та й води би випила. – подумала – Ай, якось буду, не залишу без нагляду.
І попри те, що їй було одиноко, уникала товариства і далі. Пройшов місяць. Впала Мурашка із сил. Всі кинулись на поміч: одні відгодували, інші напоїли, ще інші відігріли. Прийшовши до тями, маленька затворниця зрозуміла, як глибоко помилялася. І заплакала від щастя, що має таку велику дружню сім’ю.
«Можливо вас обдурять, якщо ви будете довіряти, але ви будете жити в муках, якщо нікому не будете довіряти».

Аудіо слухати тут: music.i.ua/player/8100250/102570/1162200/
© Юлія Головчин «Притчі»

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Притчі Юлії Головчин 3 років 1 місяць тому #153

  • Юлія Головчин
  • Юлія Головчин аватар
  • Оффлайн
  • Частий гість
  • Частий гість
  • Дописи: 21
  • Подяка отримана: 0
Відеопритча "Пріоритети"
Якось син відомого архітектора запитав у батька:
- Тату, як правильно розкласти пріоритети?
- А чому питаєш?
- Бо є багато людей, які не є щасливі: одні бідні, іншим важко жити фізично чи морально, ще комусь, як він вважає, не щастить в житті. Мені здається, що вони мало працюють і тому нічого не вдається. Як правильно має бути?
Чоловік відвів хлопця до робочого кабінету, з полиці, з поміж великих згортків паперу, витягнув один, розклав на пульмані. На папері хлопець побачив олівцем розкреслений план будівництва будинку.
- От дивися, людське життя - це як будинок, ми самі собі його будуємо. Що є найголовнішим у споруді і що робить його найміцнішим?
- Ну, - подумав хлопець – напевно найперше має бути міцний фундамент, бо він тримає весь дім.
- Правильно, фундамент виконує важливу роль, на ньому стоїть будинок. Якщо фундамент не міцний або не залитий взагалі, то дуже скоро на нашій споруді з’являться тріщини і він зруйнується. Весь дім стоїть на міцній основі. В нашому випадку фундамент це - Бог. Тому на першому місці має бути Бог.
- Ага, значить наступна робота?
- Ні. Потім перший поверх - це ти сам. Твоє здоров’я: психологічне, фізичне. Ти маєш знайти час для себе, для читання книжок, на маленькі радощі, на здорове харчування, на фізичні вправи. Бачиш, цеглинки мають бути якісні, бо буде міцна опора і зможе витримати на собі наступні поверхи. Якщо ж не додати навіть найменшу кількість цеглинок, взяти надбиті або не міцні то, відповідно, перший поверх буде не тривким і, з часом, все повалиться. В твоєму випадку, якщо з тобою щось трапиться, буде страждати вся сім’я, за тебе будуть переживати, бідкатися. Другий поверх це – сім’я, де дбають одне про одного і де панує любов.
- Що, робота аж в кінці?
- Так. Дах це вже - робота. Бачиш, покрівлю завжди можна полагодити чи змінити на кращу, ніж була. І тут не треба перейматись, якщо його зірвав вітер або побив град. Сталось, так сталось, будинок же цілий!
Розкладайте правильно пріоритети в житті, і не забувайте, що фундамент є найголовнішим, який тримає весь ваш дім!

Аудіо слухайте тут:
music.i.ua/player/8100250/102570/1162199/

ВІдео дивіться тут:


© Юлія Головчин «Притчі»

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Last edit: від Юлія Головчин.

Притчі Юлії Головчин 3 років 1 місяць тому #154

  • Юлія Головчин
  • Юлія Головчин аватар
  • Оффлайн
  • Частий гість
  • Частий гість
  • Дописи: 21
  • Подяка отримана: 0
Відеопритча "Застереження з Небес"
Помер молодий чоловік. Всі тужили за ним. Комусь він був сином чи братом, комусь чоловіком і татом, ще комусь другом чи ворогом. Але не зважаючи на його поведінку, всі молилися за нього, щоб душа пішла до Неба. Одного разу, чоловік приснився своїй сестрі.
- Тут дуже гарно! – сказав - Тут є красиві лани, річки, небачені фрукти і овочі, прекрасні квіти таких кольорів, яких ніколи не було на землі!
- То ти в Раю? – спитала.
Відповіді не почула.
- Я бачив й інші місця, де люди мучаться, кричать, де чути «…плач і скрегіт зубів.» (Мт. 24.51). Там темно і холодно, буває і пекельно жарко, багато різної тварі повзає, вони всі страшні і бридкі. Душі, крики яких я чув, наче намагалися достукатися до своїх близьких: «не чиніть, так як ми чинили, не робіть зло!» Якби я знав, як тут грішники мучаться, я б на землі жив по іншому.
Сон обірвався…

Там нам доведеться відповідати за все: за вчинок, дію, слово і, навіть, за кривий чи осудливий погляд. «Багато бо покликаних, але вибраних мало… І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне…» (Мт.22.14, Мт. 25.46) Бережімо свою душу!

Аудіо слухайте тут: music.i.ua/player/8100250/102570/1162196/

Відео дивіться тут:


© Юлія Головчин «Притчі»

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Притчі Юлії Головчин 3 років 1 місяць тому #155

  • Юлія Головчин
  • Юлія Головчин аватар
  • Оффлайн
  • Частий гість
  • Частий гість
  • Дописи: 21
  • Подяка отримана: 0
Відеопритча "Повернення додому"
Якось один затятий атеїст пережив клінічну смерть. За дві хвилини своєї відсутності на землі у іншому світі йому було дано побачити рай і пекло. У раю було неймовірно гарно і хотілось перебувати там вічно. У пеклі душа чоловіка потрапила у надзвичайно високий будинок, який не піднімався до неба, а йшов в глибину. І чим нижче знаходилися поверхи, тим важчими були муки грішників.
- А хіба ви існуєте? Хіба все не закінчилося зі смертю? Що за чортівня? Так не чесно. Доказів вашого існування на землі не було ж! Не було в моєму світі ніяких ангелів, потойбічних істот чи інших світів. І не було доказів, що Бог існує. Я ж з 21 століття, де впроваджено нанотехнології, де люди літають у космос і роблять надскладні операції. Ніхто не бачив того, що бачу зараз я!
- Люди, люди, які докази вам потрібні? Ти не перший такий Хома невіруючий. Все хочете помацати, доторкнутись, побачити… Хоча… якби й побачили, все одно не повірили б… - сказали з сумом ангели.
Кожна людина в своєму житті проходить три етапи: перший - коли 9 місяців виношується в лоні матері. Дитина тоді теж думає, що все закінчується на народженні. Потім починається життя на грішній Землі. І тут людина знову думає, що все закінчується зі смертю. І не замислюється, що після смерті життя має продовження і вже тут воно триває Вічно.
Ми всі є громадяни Небесного Царства! І смерть, не є такою, якою ми її сприймаємо на землі. Ми просто повертаємося додому!

Аудіо слухайте тут: music.i.ua/player/8100250/102570/1163614/

Відео дивіться тут:


Автор - Юлія Головчин

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Притчі Юлії Головчин 3 років 4 тижнів тому #156

  • Юлія Головчин
  • Юлія Головчин аватар
  • Оффлайн
  • Частий гість
  • Частий гість
  • Дописи: 21
  • Подяка отримана: 0
Притча "Дві стежини"
По одній дорозі до Бога йшли дві людини. Кожен мав свою стежку. В одного вона була широка, красива на початку, а в кінці вузька, в іншого ж навпаки.
- Ого, а чому в нього такий просторий, гарний і квітучий шлях? – заздрісно заглядаючи на сусідню стежку, поскаржився Всевишньому.
- Ти теж маєш гарний шлях, просто йди по ньому далі.
- Та ні, не такий! Я йому зроблю, щоб вона теж була вузька. Щоб було чесно, – промовив той і зійшов на чужу путь.
Трудився довго: каміння позносив, калюжі поробив, квіти потоптав, та ще й гравієм траву засипав.
- Ну, тепер буде ще й гірша, ніж у мене. Ще залишилося подивитися, як він по ній пройде.
Чекав довго, але нікого не нагледів.
- Ай, - фиркнув, – вернуся краще на свою дорогу.
Але п ри кожній спробі потрапити на свою стежинку чоловік опинявся в тій, яку зробив: з калюжами, камінням та брудом.
- Де поділася моя? –допитувався в Бога.
- Поки паплюжив чужу - руйнував свою…
В кожного з нас своя дорога і не варто оглядатись по сторонах, а тим паче якось реагувати, бо воно буде нас відволікати, а користі ніякої не принесе.
Аудіо слухайте тут: music.i.ua/player/8100250/102570/1162223/

Автор Юлія Головчин "Притчі"

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Притчі Юлії Головчин 3 років 4 днів тому #159

  • Юлія Головчин
  • Юлія Головчин аватар
  • Оффлайн
  • Частий гість
  • Частий гість
  • Дописи: 21
  • Подяка отримана: 0
Притча "Переповнена чаша"
Якось пролітаючи над хмарами, білі ангели вгледіли, маленького замурзаного чорного ангелика, який сидів на хмаринці і розгублено дивився навкруги.
- Що він тут робить? – здивовано запитували один одного.
- Мабуть заблукав…
- Він ще зовсім маленький, давай візьмемо до себе, на Небеса. – запропонував Білий ангел.
- Ти що! А як інші побачать, от нам перепаде! Ти тільки подивись на нього: не мите, розкуйовджене, фе, та ще й обскубане таке! Що будемо з ним робити?
- Ну, не лишимо ж його тут самого.
Білі ангели швиденько його помили під дощовою хмаркою, перемалювали чорні крильця в білі, причесали, і тихо підняли на Небеса. Але хоч ззовні він виглядав майже як вони, та повадки його були абсолютно інші.
- Гмм… - подумав Ангел - треба його вчити!
Найперше освоїли 10 Божих Заповідей, потім абетку, за ними різні молитви, псалми, прочитали Катехизм, Біблію. Вивчили про печеру Кумран, в якій було знайдено частинки Євангелії, про річку Тигр і Єфрат, які за біблійними переказами розділяли рай, про грішні Содому і Гомору. Таке масове знищення міст шокувало маленького гостя, на що старші пояснили:
- Чаша зла переповнилася, і все погане вилилося на них.
- А що таке чаша зла?
- Над кожною людиною на землі є чаша зла і чаша добра. Куди, відповідно, розподіляються усі зроблені нею діла. Кожна має свою міру і якщо вона переповниться, то її вміст виливається. Якщо переповнена добрими справами, добрі справи повертаються, те саме відбувається і з чашею зла…
Між добром і злом дуже тонка межа. Зробити правильний вибір допоможе зробити внутрішній голос. Адже це – голос Бога. І якщо ти його не чуєш, краще не поспішати з вчинками і діями.

Аудіо слухайте тут: music.i.ua/player/8100250/102570/1163622/

Автор Юлія Головчин "Притчі"

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

  • Сторінка:
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
Модератори: Адміністратор